КОКАИН Боливия Верхний Уфалей

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Я спиздился в своем неоновом халате, позади меня проигрывал рэп на всю катушку. Я собирался закупиться кокаином и отправиться в самые деревенские трущобы, чтобы показать всем, кто здесь настоящий босс. Знаешь, для меня наркотики - это стимулирующий коктейль, который качает мозги и дает мне всю нужную энергию.

Бродя по улицам мегаполиса, я был настроен на полную жопу. Забредая в задние дворы, находки закладок случались каждый раз чаще. Неудивительно, потому что я был на вершине своего молодежного дерьма. Наконец-то наткнулся на проводника, который смог подсказать, как достать этот сладкий белый порошок.

— Бро, где тут фрай? - спросил я, хапнув глоток из своего красноглазого питейна. — За углом, чувак. Там тебе всё запилить можно. - ответил проводник с широкой улыбкой.

Закупившись до предела, я был готов взорвать этот город.

Промелькнув через ворота заднего двора, я увидел свою долгожданную цель. Я сразу решил шмальнуть закладку, чтобы отпраздновать эту победу. Спрятавшись за углом, чтобы не попасться не в том месте, я вытащил пакетик из кармана и открыл его. Кокс был таким белоснежным и аппетитным, что я почти слюнки пустил.

Прикуривая зажигалкой, я подвёл пакет к носу и вдохнул. Бог, это был незабываемый аромат. Кокаин проник в мои ноздри, заставляя сердце биться быстрее. Меня накрыло волной эйфории и бесконечной энергии.

— О боже, это просто пиздец...

Выпустив густой дым, я чувствовал, как всё вокруг меня начинает клиниться. Граффитированные стены превращались в полотна нарисованных руками художников, а звук проходящего мимо метро становился искривленным и галлюциногенным.

— Чувак, я читаю глаза, как дорогу, - подумал я, продолжая наслаждаться этим путешествием.

Оставив дурь в прошлом, я направился в трущобы. Там была правда, место, где сырая жизнь рулит. Всяко было, но это меня не останавливало. Я был в поисках новых ощущений и адреналина.

— Чекни, бро, у меня тут есть псилоцибиновые грибы. Тебе интересно? - спросил меня один из местных пацанов. — Давай катанемся, - сказал я, только захотев прокатиться по этой дороге.

Подорожуя по темным переулкам, мы нашли подходящее место для псилоцибиновых грибов. Я был готов упасть в бездну галлюцинаций и ощутить потоки сумасшедшего визуального опыта.

Пока грибы действовали, я забыл о реальности и вошел в другую реальность. Я видел цветные горы и водопады, огромные механические жуки и звезды, которые улыбались мне. Звуки стали пронзительными, словно злобные эльфы заселились в моем сознании. Я потерялся во времени и пространстве, теряя свой разум в этих псилоцибиновых пещерах.

Но даже после таких сумасшедших приключений, я не забывал свою цель. Я всегда хотел показать миру, что я не просто наркоман, а босс всех боссов. И даже если я треснулся под влиянием наркотиков, я всегда оставался настоящим рэпером.

Ведь рэп - это не только о наркотиках и жестокости улиц. Это о возможности перевернуть мир с помощью слов, которые выходят из глубины души.

И я готов был плевать на любые стереотипы и общественное мнение. Я был настоящим боссом, и ничто не могло меня остановить.